Отримавши досвід у сфері захисту прав кіберспортсменів, ми вирішили покопати тему більш глибоко.
Особливо цікаво було вивчити дослідження іноземних колег та їх аргументи щодо визначення юрисдикції.
Результатом «копання» став розділ у колективній монографії, де ми спробували розібратись у тонкощах розгляду спорів у кіберспорті.
Монографію було присвячено темі «Law in the postmodern epoch: general characteristics and manifestation particularities in separate law branches».
Наша адвокатка з питань кіберспорту (Гніздовська Ганна, к.ю.н.) написала у співавторстві з адвокаткою Киреєвою Н.С. розділ монографії на тему: «Вирішення спорів у сфері кіберспорту: питання правового регулювання та визначення юрисдикції».
ОСНОВНІ ТЕЗИ:
- в Україні на теперішній час відсутнє спеціалізоване законодавство, яке б регулювало кіберспорт;
- при порушенні авторських прав компаній-розробників застосовується медіація, рідше – спори вирішують у арбітражах та судах;
- боротьба з допінгом у сфері кіберспорту доволі фрагментарна. Деякі організатори турнірів проводять перевірку на наркотичні засоби та застосовують антидопінгові правила. Але це – скоріше виняток;
- регулювання порядку розгляду спорів, які виникають щодо договірних матчів, дуже слабке. Ми не знайшли жодної європейської країни зі спеціальним законодавством з цього приводу;
- Спортивний арбітражний суд (САС) – не в фаворі в учасників кіберспортивних відносин;
- проте у фаворі – арбітражні інституції, такі, як JAMS (Judicial Arbitration and Mediation Services, Inc.), Торгові палати Швейцарії, Стокгольму, Міжнародна торгова палата та інші. Ми ще повивчали діяльність Арбітражного суду при World Esports Association (WESA), але не так і не вирішили, чи він може стати таким, як САС у спорті.
Вважаємо, що це питання вимагає окремого дослідження.
Ознайомитися зі розділом монографії можна за посиланням.